Засновник групи компаній VIDI Віталій Джуринський про непростий шлях до успіху в автомобільному бізнесі, важливість сімейних цінностей та трансформацію компанії в умовах воєнного часу.
VIDI виповнюється 30 років. Компанія пройшла визначний шлях. Які ключові події визначили успіх бізнесу?
Родинний бізнес VIDI розпочинався, як і тисячі подібних, з бажання чогось досягти у житті, наявності підприємницького хисту та потужної бази у вигляді освіти й досвіду роботи юристом з корпоративного права.
Відомо, що для функціонування будь-якої компанії потрібні три складові: мета, команда і стартовий капітал. Щоб усе це з’явилося, потрібен час. Перший етап — формування команди, початок діяльності та накопичення капіталу. У цей час VIDI пробувала себе на ринку запасних частин, вантажних автомобілів тощо.
На межі 2004-2005 років уже було підібрано професійну команду та накопичено стартовий капітал. Це сталося завдяки тому, що VIDI мала багато системних партнерів, зокрема банків. Після завершення навчання до сімейного бізнесу приєднався мій брат Олег Джуринський. Перед нами постало питання стратегії. Щодо автомобілів як предмету бізнесу вагань не було. А от який напрям руху — над цим треба було попрацювати.
На той момент в Україні було 4-5 автомобільних холдингів, на які припадало до 95% ринку, решта 5% — це 300-400 локальних дилерів, які, наслідуючи приклад лідерів, намагалися стати імпортером певного бренда. Ми пішли іншим шляхом, адже мали амбіції знайти своє виграшне позиціювання, і обрали напрям дилерського бізнесу с акцентом на унікальний формат локацій — мультибрендові автомістечка. Як бачимо, цей вибір обумовив наш успіх.
Офіційний дилерський бізнес розпочався для VIDI з підписання 13 липня 2005 року дилерського контракту щодо бренда Ford, а вже 1 грудня того ж року дилерський центр відчинив свої двері для клієнтів. За перший рік ми показали дуже стрімкі продажі. Завдяки цьому на нас звернули увагу імпортери, і ми досить швидко почали отримувати пропозиції про співпрацю щодо інших брендів: на початок 2007 року їх було уже п’ять.
Читати повну версію інтерв'ю на сайті delo.ua
